Мефедрон мяу мяу Верхняя Салда

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Я никогда не думал, что в один момент моя жизнь изменится так кардинально. Все началось с того дня, когда я услышал про закладки - новый вид ширева, который стал очень популярным среди молодежи. Чуйка говорила мне, что это то, что я искал. Ощущение отходов было ужасным, прямо как по самой худшей бухлухе. Но я не сопротивлялся, я был готов пережить это ради толика счастья, которое обещало мне мефедрон. Я чувствовал, что готов сделать все, чтобы испытать этот новый мощный наркотик. И вот, наконец, я собрал все деньги, которые у меня были. Сложил их в кучку, посчитал и понял, что у меня все же хватает на закладку мефедрона. Мое сердце забилось сильнее, адриналин просто зашкаливал. Я ощущал, что сейчас произойдет что-то невероятное. Встретил я своего дилера на улице, как всегда, в темном переулке. Он был скрытен, как тень, но я нашел его. Передал ему свои деньги, а он вернулся со своей пакетиком. Я почувствовал тот запах, которого так долго ждал - амфетамин в его самом лучшем виде. Мои глаза заблестели от счастья. Радость была короткой, ведь мне нужно было идти в школу на уроки. Как же я хотел пропустить этот день, провести его в обнимку с мефедроном. Но я решился, загнал все мысли о школе глубоко в задний план и отправился на уроки. Мой мозг работал в режиме топа, я был слишком обдолбанным, чтобы заметить что-то необычное. Мои отходы были затуманены, я просто плыл, погруженный в свой наркотический сон. Школьные коридоры казались мне нереальными, словно я находился в параллельной вселенной. На уроках я был полностью отключен. Учитель говорил что-то, но для меня все слова сливались в одну монотонную муть. Я был счастлив, что никто не обратил внимания на мое состояние. Ведь это было мое маленькое сокровище, недоступное для всех остальных. Только позже я осознал, насколько это было глупо. Я играл с огнем, не понимая, что он сжигает меня изнутри. Чувствовал ли я угрозу, когда шприц вошел в мое тело? Нет, я просто жаждал больше, еще больше. Моя юность была ослеплена сверкающими фейерверками наркотического опьянения. И каждый раз, когда я погружался в этот мир, все становилось все хуже. Мое здоровье ухудшалось с каждым шагом, каждой закладкой. Герик, амфетамин, мефедрон - это были мои друзья, но они стали моими врагами, жестоко атакующими меня изнутри. Я осознал, что это не мое будущее, что я должен выбраться из этого безумия. Мое будущее не должно быть зашито шприцем и укушено отходами. Мне нужно найти свой путь, свою истину. Теперь, когда я вспоминаю тот период своей жизни, я понимаю, что это была ловушка, в которую я попал. Но я решил не отчаиваться, не сдаваться. Я выбрал путь чистоты и здоровья. Я смотрю на них с отвращением и понимаю, что это не для меня. Я выбрал светлое будущее, в котором нет места для отходов и закладок. Моя история может послужить уроком для других, кто заблудился на этом темном пути. Если ты ощущаешь, что уходишь в глубокую бездну наркотиков, остановись, посмотри вокруг. Есть так много красоты, которую ты можешь упустить, если будешь продолжать скользить по этому скользкому склону. Жизнь стала такой яркой и насыщенной, словно я вдыхаю воздух первый раз после длительного отсутствия. Так что помни, дорогой друг: топ - это не наркотики, а настоящая жизнь.